Головна Спрощенний режим Опис Шлюз Z39.50
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Календар пам'ятних дат - результати пошуку

Вид пошуку
К Н И Г И
Періодичні видання
Дисертації та автореферати
Фонд рідкісних видань
Електронна Навчальна література
Публікації засновників кафедр БДМУ
Нововведення у сфері охорони здоров'я
Календар пам'ятних дат
Доступ до повнотекстових книг Springer Nature (через IP-адреси БДМУ)
Зона пошуку
у знайденому
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: <.>JC=2024$<.>
Загальна кiлькiсть документiв : 35
Показанi документи с 1 за 20
 1-20    21-35 
1.
Федькович О.-Ю. А.
Юрій Федькович народився в родині небагатого шляхтича-службовця Адальберта Федьковича герба Сас у містечку Сторонці-Путилові на буковинській Гуцульщині (тепер смт Путила Чернівецької області). Учився в Чернівецькій німецькій реальній школі (1846—1848), пізніше працював у Ясах і Нямці (Молдова, 1849—1852). Відбував військову службу (1852—1863) в Семигороді, 1859 року став поручником; тоді ж брав участь у поході австрійського війська до Італії, під час якого написав перший вірш українською мовою — «Нічліг» (1858). Писав спочатку німецькою мовою. Для написання ранніх віршів українською використовував латинську абетку, бо кирилиці не знав. По звільненні з військової служби працював війтом у рідному містечку, був шкільним інспектором Вижницького повіту (1869—1872). У путивльський період творчості (1863-1872) Федькович написав десятки поезій, оповідання "Стефан Славич", "Хто винен?", "Стрілець", "Три як рідні брати", "Сафат Зінич", "Опришок", "Кобзар і жовніри", комедію "Так вам треба!", перший варіант драми "Довбуш". З метою вивчення в школах рідної мови Федькович склав український "Буквар", видав "Співанок для господарських діточок". У 1872 р. стає редактором видавництва товариства "Просвіта" і виїжджає до Львова. А 1876 р. в Києві з’являються окремою книжкою його прозові твори "Повіти Осипа Федьковича". 1885 рік – став редактором першої в Чернівцях української газети "Буковина" і керував нею до своїх останніх днів. За заслуги на літературній ниві обраний почесним членом Наукового товариства імені Шевченка. Останні роки свого життя прожив у злиднях і нестатках. В кінці 1887 р. організував народний хор у Чернівцях. Помер поет 11 січня 1888 року в своєму редакторському кабінеті, де він жив і працював. Похований у Чернівцях на Руському цвинтарі. Про юність Ю. Федьковича в Чернівцях Орест Сливинський написав історичний роман «Плач флояри» (Київ: видавництво «Радянський письменник», 1988). Пізнішим рокам життя Федьковича присвячено роман Романа Андріяшика «Сторонець» (1998 року відзначений Шевченківською премією).
Вікіпедія
Український інтерес
~Бібліографія:
08.08.1834 - Народився український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)
11.01.1888 - Помер український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини - До ювілею 14 років (інтервал 50 років)



Знайти схожі
2.
Вільшина О.
Вільши́на Остап (Юрій Пантелейчук) народився 14 березня 1899 в с. Рогізна, тепер мікрорайон Чернівців. Після закінчення початкової школи навчався у Чернівецькій вчительській семінарії. Не зумівши повторно скласти екзамен з румунської мови (Буковина на той момент була у складі Румунії), Юрій змушений покинути семінарію. Його мобілізують в румунську армію, звідки він втікає і, разом з дружиною, переходить кордон в Підкарпаття. В Ужгороді Юрій працює декілька місяців у «Комітеті українських біженців», деякий час проживає у Подебрадах, де слухає лекції в «Українській господарській академії», займається літературною роботою, спілкується з діячами українського руху. У жовтні 1921 року важка недуга змушує Юрія Пантелейчука на сім місяців лягти на лікування в ужгородську лікарню, звідки його, на вимогу Румунії, чехословацька влада депортує в Чернівці. Виступав проти румунської влади, зазнав переслідувань сигуранци, пропагував проукраїнські погляди. Перехід на нелегальне становище, остаточне звільнення на початку 1924 року від воєнної повинності, переїзд в Усть-Путилу, де дружина працює вчителькою. Але важка хвороба змушує переїхати в Чернівці (приміські Ленківці), де 14 травня 1924 року Юрій Пантелейчук помер і був з почестями похований на місцевому цвинтарі. Літературну діяльність Юрій Пантелейчук почав у 1920 році. Друкувався в періодичних виданнях Львова, Ужгорода і Чернівців — учительській газеті «Каменярі», журналах «Промінь», «Світ дитини». Є автором патріотичних і ліричних віршів, творів для дітей, публіцистики. Найкращі твори — цикл «Веснянки», ліричні поезії «Лист до сина», «З Чорногорії». Підготовлені збірки віршів «З-над Пруту» та «Жмуток незабутків» (1923) не були опубліковані; частина творів по його смерті була вилучена румунською поліцією. 2006 року у видавництві «Букрек» вийшла книга «Я — син вільного роду».
Вікіпедія
14.03.1899 - Народився український поет, прозаїк, публіцист, літературний критик - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)
15.05.1924 - Помер український поет, прозаїк, публіцист, літературний критик - Поточний рік - ювілейний (інтервал 50 років)



Знайти схожі
3.
Перепічка М.П.
Перепічка Михайло Петрович народився 6 липнгя1954 року в селі Долиняни Хотинського району Чернівецької області. У 1969 році закінчив Долинянську восьмирічну школу, після закінчення якої вступив до Новоселицького медичного училища на спеціальність “Фельдшер”. У 1974 році закінчив Новоселицьке медичне училище з відзнакою й отримав кваліфікацію “фельдшер”. Цього ж року вступив до Чернівецького державного медичного інституту на спеціальність “Лікувальна справа”. Після закінчення інституту в 1980 р. отримав кваліфікацію “лікар” і, згідно державного розподілу, пройшов інтернатуру з терапії на базі Нижньо-Тагільської залізничної лікарні Свердловської області. В 1982 році пройшов 5-місячну спеціалізацію з “Дерматовенерології” на базі Новокузнецького інституту удосконалення лікарів. Впродовж 1982-1985 рр. навчався в очній аспірантурі Новокузнецького інституту удосконалення лікарів. З 1985 року – молодший, а потім старший науковий співробітник Харківського НДІ мікробіології та імунології ім. І.І. Мечнікова. В 1990 році захистив кандидатську дисертацію в спеціалізованій раді Мінського державного медичного інституту на тему: “Противомикробная активность и биологическое действие новых азот- и железосодержащих органических соединений, включающих хинолиновые и ферроценильные фрагменты” (науковий керівник - проф. Волянський Ю.Л.; дата захисту – 15.05.1990 р.; рішення ВАК при Раді Міністрів СРСР від 5 грудня 1990 року). З 1990 по 1995 р. працював директором ТМО й головним лікарем у м. Харків. З 1996 року прийнятий на роботу в Буковинську державну медичну академію асистентом кафедри шкірно-венеричних хвороб та туберкульозу. З 2001 року переведений на посаду доцента кафедри шкірно-венеричних хвороб та туберкульозу Буковинської державної медичної академії, з 01.09.2008 р. – кафедри дерматовенерології та фтизіатрії, з 25.06.2010 р. – кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету. Рішенням Атестаційної колегії від 16 червня 2005 року присвоєно вчене звання доцента.
Кафедра дероматовенерології БДМУ
~Бібліографія:
06.07.1954 - Народився доцент кафедри дерматовенерології, кандидат медичних наук - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
4.
Юзько О.М.
Юзько Олександр Михайлович народився 10 серпня 1954 року в с. Джулинка Бершадського району Вінницької області. У 1977 році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М. І.Пирогова. У 1977-1978 pp. проходив інтернатуру з акушерства і гінекології при Вінницькій центральній районній лікарні. Упродовж 1997-1980 pp. — акушер-гінеколог пологового будинку № 2 м. Вінниця. З 1981 року — асистент, з 1989-го — доцент кафедри акушерства і гінекології факультету вдосконалення лікарів Вінницького медичного інституту (м. Хмельницький). У січні 1995 року обраний за конкурсом завідувачем кафедри акушерства і гінекології № 1 Буковинської державної медичної академії. У 1985 році захистив кандидатську дисертацію «Взаємовідношення матері та плоду при захворюваннях серця у вагітних», в 1994-му — докторську на тему: «Передчасний розрив плодових оболонок у вагітних». Професор — з 1995 року. Напрями наукових досліджень: Актуальні питання акушерської патології, зумовленої передчасним розривом плодових оболонок. Прогнозування та профілактика онкогінекологічної патології. Проблеми репродукції людини. Автор понад 170 наукових праць, зокрема, таких монографій: «Преждевременный раз­рыв плодных оболочек у беременных женщин», «Передчасний розрив плодових оболонок у вагітних».Підготував 1 доктора та 13 кандидатів наук. Олександр Михайлович - Президент Асоціації репродуктологів України, помічник ректора з розвитку Буковинського державного медичного університету. Лауреат Державної премії України
Асоціація випускників БДМУ
Кафедра акушерства та гінекології БДМУ
~Бібліографія:
10.08.1954 - Народився доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
5.
Кравченко О.В.
Кравченко Олена Вікторівна народилася 16 грудня 1954 року в м. Чернівцях. Закінчила з відзнакою Чернівецький медичний інститут (1978 р.) та аспірантуру без відриву від виробництва при НДІ педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (1985 р.). З 1979 року працювала лікарем Чернівецького міського клінічного пологового будинку, з 1986 року – асистент кафедри акушерства та гінекології, з 1994-го – завідувач кафедри акушерства та гінекології, з 1995-го – завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології. Кравченко О.В. головний спеціаліст з акушерства та гінекології Чернівецького обласного управління охорони здоров'я (1991-1996 рр.), проректор з лікувальної роботи (1996-2001 рр.). Стажувалася у США в університеті Джона Хопкінса (1998 р.). Член Європейської Асоціації акушерів-гінекологів та Європейської Асоціації інфектологів. Упровадила 56 нових методів діагностики та лікування. Кандидат медичних наук (1985 р.), у 1994 році Кравченко О.В. присвоєно звання доцента, доктор медичних наук (1995 р.), у 1996 році присвоєно звання професора. Напрями наукових досліджень Кравченко О.В. стосується: розробки диференційованих методів діагностики та корекції структурно-функціональних уражень фетоплацентарної системи у жінок міста і сільської місцевості; особливостей адаптації новонароджених за умов перенесеної хронічної внутрішньоутробної гіпоксії. Вона є автором близько 300 наукових праць, зокрема, 1 підручника, 30 навчальних посібників, 2 монографій, 14 патентів на винаходи, 22 інформаційних листів та нововведень. Професор Кравченко О.В. підготувала 9 кандидатів наук, 7 магістрів медицини. Нагороджена Почесними грамотами МОЗ України (2001, 2008 рр.)
Асоціація випускників БДМУ
Кафедра акушерства, гінекології та перинатології БДМУ
~Бібліографія:
16.12.1954 - Народилась доктор медичних наук, професор - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
6.
Васюк В.Л.
Васюк Володимир Леонідович народився 18 листопада 1954 року в м. Чернівцях. Закінчив Чернівецький медичний інститут (1977) та клінічну ординатуру при кафедрі травматології, ортопедії та нейрохірургії (1983). Працював лікарем-травматологом Черкаської міської лікарні № 3 (1978-1981) та Чернівецької міської клінічної лікарні № 1 (1983-1991). З 1991 року – асистент кафедри травматології, ортопедії та ВПХ, з 2000-го – доцент, а з 2007-го – завідувач кафедри травматології, ортопедії та нейрохірургії БДМУ. В.Л. Васюк пройшов такий науковий шлях: кандидат медичних наук (1990), доцент (2002), доктор медичних наук (2007). Напрями його наукових досліджень: лазерна поляриметрія в діагностиці синовіальної рідини, дослідження мікрочасток та мікробного забруднення повітря операційних, ревізійне ендопротезування кульшового та колінного суглобів. Член Правління Української асоціації ортопедів-травматологів, Голова обласного осередку цієї ж організації, член атестаційної комісії Головного управління охорони здоров’я Чернівецької облдержадміністрації, координатор програми обміну знаннями між Буковинським державним медичним інститутом і Шведською клінікою Ангельхольм, член Вченої ради, наукової та центральної методичної комісій. В.Л. Васюк є автором більше 470 наукових праць, зокрема, 1 національного підручника з травматології та ортопедії для студентів та лікарів-інтернів (у співавторстві), 8 монографій, 1 книги, 3 навчальних посібників, 34 патентів та авторських свідоцтв на винаходи. Неодноразово залучався у якості офіційного опонента під час захисту кандидатських і докторських дисертацій в Україні та за кордоном. Протягом 46 років Володимир Леонідович займається лікуванням ортопедо-травматологічних хворих, вважається провідним фахівцем з впровадження новітніх технологій хірургічного лікування переломів і їх наслідків. Неодноразово стажувався з актуальних проблем ортопедії та травматології (ендопротезування, артроскопії) в провідних кініках Швеції, Польщі, Чехії. Виконав понад 2000 оперативних втручань найвищої категорії складності з використанням сучасних технологій. Підготував 7 кандидатів наук. За багаторічну працю, вагомий внесок у розвиток охорониздоров'я та високий професіоналізм В.Л. Васюк тричі був відзначений Почесними грамотами МОЗ України. Нагороджений Почесними грамотами Чернівецької обласної ради, Буковинського державного медичного університету та Лікарні швидкої медичної допомоги.
Асоціація випускників БДМУ
Кафедра травматології та ортопедії БДМУ
~Бібліографія:
18.11.1954 - Народився доктор медичних наук, професор - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
7.
Дейнека С.Є.
Дейнека Святослав Євгенович народився 25 липня 1964 року в с. Смордва Млинівського району Рівненської області. У 1987 році з відзнакою закінчив Чернівецький державний медичний інститут за спеціальністю „Лікувальна справа”. З 1987 року – старший лаборант, 1988 року – асистент, 1994 року – старший викладач, 1996 року - доцент, з червня 2001 – професор, а з вересня 2001 по теперішній час –завідувач кафедри мікробіології та вірусології Буковинського державного медичного університету. Кандидат медичних наук (1992 р.), доцент по кафедрі мікробіології та вірусології (1996 р.), доктор медичних наук (2001 р.), професор по кафедрі мікробіології та вірусології (2003 р.). Напрями наукових досліджень: пошук нових високоефективних антимікробних засобів, застосування альтернативних методів досліджень іn vіtro при токсиколого-гігієнічному вивченні хімічних речовин та пошук ефективних засобів профілактики їх токсичної дії на організм людини. Член Центральної ради Товариства мікробіологів України ім. С.М. Виноградського; Голова Чернівецького відділення Товариства мікробіологів України ім. С.М. Виноградського; Член підкомісії «Технології медичної діагностики та лікування» науково-методичної комісії зохорони здоров’я та соціального забезпечення сектору вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки; Член редколегії науково-практичного журналу "Клінічна та експериментальна патологія"; Голова предметної методичної колмісії з дисциплін гігієнічного профілю Буковинського державного медичного університету Автор понад 250 наукових праць.
Асоціація випускників БДМУ
Вікіпедія
Кафедра мікробіології, вірусології та імунології БДМУ
~Бібліографія:
25.07.1964 - Народився український науковець у галузі мікробіології, вірусології, імунології та гігієни, доктор медичних наук, професор - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
8.
Зуб Л.О.
Зуб Лілія Олексіївна народилася 7 січня 1964 року в м. Дебрецен, Угорщина. Закінчила Чернівецький медичний інститут (1989), аспірантуру при кафедрі факультетської терапії (1996) цього ж навчального закладу та докторантуру в Інституті нефрології АМН України (2007). Працювала лікарем-фізіотерапевтом Чернівецької міської лікарні № 3 (1990-1993), асистентом (1996-2004), доцентом кафедри факультетської терапії (2002-2004), доцентом кафедри внутрішньої медицини, фізіотерапії, ендокринології та інфекційних хвороб (2007-2008). З 2008 року – професор кафедри внутрішньої медицини та ендокринології. Л.О. Зуб пройшла такий науковий шлях: кандидат медичних наук (1996), доцент (20031 доктор медичних наук (2008). Напрями її наукових досліджень: внутрішні хвороби, нефрологія. Сфера наукових інтересів: удосконалення діагностики та лікування первинних та вторинних уражень нирок. Л.О. Зуб є автором понад 280 наукових праць, у т. ч. 87 наукових статей, 12 навчальних посібників, 4 методичних рекомендацій, 6 інформаційних листів, 2 нововведень, 8 винаходів, 12 раціоналізаторських пропозицій. Вона підготувала двох кандидатів медичних наук, є науковим керівником 4 кандидатських дисертацій, з яких 1 – апробовано. Під її керівництвом захищена одна магістерська кваліфікаційна робота. Лілія Олексіївна нагороджена Почесною грамотою Головного управління охорони здоров’я Чернівецької облдержадміністрації (2012 р.), грамотами Буковинського державного медичного університету.
Асоціація випускників БДМУ
Кафедра внутрішньої медицини БДМУ
~Бібліографія:
07.01.1964 - Народилася лікарка-терапевт, доктор медичних наук, професор - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
9.
Колоскова О.К.
Колоскова Олена Костянтинівна народилася 19 січня 1964 року в м. Чернівцях. Закінчила з відзнакою Чернівецький медичний інститут (1987). Після закінчення інтернатури працювала педіатром Чернівецької міської дитячої лікарні № 2 (1989-1990). З 1990 року – асистент кафедри дитячих хвороб, з 1994-го – завідувач клінічного відділу НДІ медико-екологічних проблем МОЗ України (м. Чернівці), з 1996-го – асистент, з 1999-го – доцент кафедри дитячих хвороб, з 2007-го – професор кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб. З 1 січня 2009 року – завідувач кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб. О.К. Колоскова пройшла такий науковий шлях: кандидат медичних наук (1994), доцент (1999), доктор медичних наук (2006), професор (2009). Напрями її наукових досліджень: медико-екологічні проблеми в педіатрії; проблеми дитячої алергології та ендокринології. О.К. Колоскова є лікарем-педіатром вищої категорії, дійсний член регіональної ради "Орден Святого Пантелеймона" (м. Чернівці), член Асоціації лікарів Карпатського регіону (м. Івано-Франківськ), співголова Чернівецького регіонального осередку асоціації педіатрів України (м. Чернівці), Академік міжнародної академії освіти і науки (м. Київ), член спеціалізованої вченої ради у Буковинському державному медичному університету, член Атестаційної комісії ГОУОЗ, Координаційної ради по боротьбі з малюковою смертністю. Крім того, вона є керівником виконання 1 докторської дисертації, 9 кандидатських дисертацій, з яких 7 — захищено, 2 виконуються. Автор більше 500 наукових праць, зокрема, 1монографії, 20 навчальних посібників, 35 патентів України на корисну модель, 6 нововведеннь, 14 інформаційних листів. Олена Костянтинівна неодноразово заохочувалася почесними грамотами за активну лікувальну діяльність, самовіддану та високопрофесійну працю, зокрема: МОЗ України (у 2010 р.), Чернівецької обласної ради (у 2003 р.), Чернівецької обласної державної адміністрації (у 2009 р.).
Асоціація випускників БДМУ
Вікіпедія
Кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб БДМУ
~Бібліографія:
19.01.1964 - Народилася українська лікарка та науковиця у галузі педіатрії, доктор медичних наук, професор - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
10.
Пішак О.В.
Пішак Ольга Василівна народилася 6 серпня 1969 року в м. Чернівцях. Закінчила Чернівецький медичний інститут у 1992 році. Працювала асистентом (1995-1998 рр.), доцентом (1998-2002 рр.), професором кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб (2002-2008 рр.). З 2008 року по 2011 рік завідувала кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб, клінічної імунології та алергології БДМУ. З 2011 року працює професором кафедри безпеки життєдіяльності Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича. Дослідниця пройшла такий науковий шлях: кандидат медичних наук (1995 р.), доцент (1998 р.), доктор медичних наук (2002 р.), професор (2002 р.). Напрями її наукових досліджень: імунологічні, цитокінові та мікробіологічні аспекти ревматології; хронобіологічні біохімічні порушення при захворюваннях внутрішніх органів, удосконалення методів їх діагностики та лікування. О.В. Пішак є автором понад 200 наукових праць, з-поміж яких, 144 – наукового і 19 – навчально-методичного змісту, 12 навчальних посібників. Підготувала 5 кандидатів наук. Лауреат премії АМН України для молодих вчених за серію робіт, присвячених новітнім досягненням у діагностиці й лікуванні ревматоїдного артриту та остеоартрозу (2002 р.).
Асоціація випускників БДМУ
~Бібліографія:
06.08.1969 - Народилася доктор медичних наук, професор - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
11.
Аритмович А.
Аритмович Агенор народився 30 серпня 1879, Великий Кучурів, нині Сторожинецького району Чернівецької області. Навчався у початкових школах у м. Радівцях та Чернівцях. 1897 закінчив г­зію, 1901 — ун-т у Чернівцях. Тоді ж склав учительський іспит із класич. філології і був призначений суплентом (заст. учителя), а 1902 — проф. 1-ї нім. г-зії у Чернівцях. Був чл. гуртка „Буковинська школа“, де виголосив нім. мовою доповідь про свої спостереження щодо старо- і новогрец. мов. 1907 здобув ступінь д-ра філософії за працю „Das Gesetz in der Natur und Sprache“, яка 1908 була опубл. і стала першою його друк. студією. Захист роботи здобув найвищу (імператор.) відзнаку („sub auspiciis imperatoris“). 1908—09 продовжив навч. у Віден. ун-ті. У Відні надрук. нім. мовою дослідження про зміну et і -que на поч. лат. дактильного вірша (від Еннія до Коріппа), 1910—14 був дир. українсько-нім. г-зії в Кіцмані, яку українізував. 12. 10. 1913 на установчих зборах новоутвор. УНР був обраний головою її к-ту. У „Звідомленнях“ Кіцман. г-зії опубл. дві студії А. А.— про вживання прийменників •. Від 1917 – директор 2-ї Чернів. укр. гімназії, керував нею до окупації Буковини румунами у листопаді 1918. Переїхав до Станіслава (нині Івано-Франківськ), де став держ. секретарем освіти і культів ЗУНР, організатором шкільництва. У травні 1919 емігрував до Відня. Проф. класич. філології в УВУ. З перенесенням установи 1920 до Праги переїздить туди. Від 1926 – проф. індогерманістики в Укр. вільному пед. інституті ім. М. Драгоманова. 1928–30 – директор укр. гімназії у Ржевніце біля Праги. Належав до Празького лінгвіст. гуртка. В останні роки життя написав кілька цінних праць із порівнял. і теор. мовознавства, у яких розглядає мову як цілісну структуру. А. – автор праць із лат. та грец. метрики й просодії (Софокл, Овідій, Катул, Проперцій).
Енциклопедія Сучасної України
Вікіпедія
~Бібліографія:
30.08.1879 - Народився український мовознавець, класичний філолог, громадсько-політичний діяч - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)
21.10.1935 - Помер український мовознавець, класичний філолог, громадсько-політичний діяч - До ювілею 11 років (інтервал 50 років)



Знайти схожі
12.
Колодій В. Д.
Колодій Віталій Дем'янович народився 19 січня 1939 року в місті Первомайську Одеської (тепер Миколаївської) області в родині робітника. Батько загинув на війні. Навчався в Первомайській середній загальноосвітній школі I–III ступенів № 17. Перші вірші почав писати в 3-му класі. Разом із своїм однокласником Миколою Вінграновським відвідував засідання літературного об'єднання. Колодій Віталій Дем'янович народився 19 січня 1939 року в місті Первомайську Одеської (тепер Миколаївської) області в родині робітника. Батько загинув на війні. Навчався в Первомайській середній загальноосвітній школі I–III ступенів № 17. Перші вірші почав писати в 3-му класі. Разом із своїм однокласником Миколою Вінграновським відвідував засідання літературного об'єднання. Після закінчення школи вступив на механічне відділення Одеського технікуму нафтової і газової промисловості. Після його закінчення отримав диплом механіка і направлений до міста Сторожинець, де працював на нафтобазі. В 1963 році закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Віталій Дем'янович Колодій працював у газеті «Молодий буковинець», завідуючим відділом культури чернівецької газети «Радянська Буковина», був редактором часопису «Буковинське віче» В 1970-х роках мешкав в місті Одеса, де спочатку працював відповідальним секретарем обласної газети «Чорноморська Комуна». Згодом перейшов до видавництва «Маяк», де був спочатку завідувачем редакції художньої літератури, а потім головним редактором видавництва. З 1979 року живе і працює в місті Чернівці. Очолював Чернівецьку обласну організацію Спілки письменників України. Друкуватись почав в 1965 році. В 1967 році вийшла друком перша збірка поезій «Зажинки», загалом видано біля десятка його поетичних збірок, перекладав поезію зі слов’янських та інших мов. У 2007-2008 роках у видавництві «Букрек» побачило світ шеститомне видання його вибраних творів. За свою перекладацьку працю Віталій Колодій удостоєний престижних міжнародних літературних премій – імені Міхая Емінеску, Спілок письменників Румунії та Молдови, відзначений дипломом всесвітнього поетичного форуму, що проходив під егідою Академії «Париж – Бухарест». Твори самого Віталія Колодія перекладені абхазькою, болгарською, естонською, німецькою, російською, румунською, угорською. Високо поцінована в Болгарії драматична поема «Північний вирій», у якій він звернувся до постаті видатного болгарського письменника Івана Вазова. А в Угорщині побачили світ лірико-філософські мініатюри.
Вікіпедія
Енциклопедія Сучасної України
~Бібліографія:
19.01.1939 - Народився український поет, прозаїк, журналіст і перекладач - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)
29.03.2016 - Помер український поет, прозаїк, журналіст і перекладач - До ювілею 42 роки (інтервал 50 років)



Знайти схожі
13.
Шмідт Й.
Йозеф Шмідт народився 4 березня 1904 року в с. Давидівка Сторожинецького району Чернівецької області. 1914 р. разом з батьками переїздить до Чернівців. Вчиться музичної грамоти у композитора А.Завуловича. Хлопчиком потрапив у хор Чернівецької Синагоги, яким керував великий педагог і знавець вокалу кантор Самуель Тандоштейн. Під керівництвом кантора Самуеля у дитячому хорі Темпля відбулося становлення молодого співака. Йозеф вперше виступив перед публікою в дванадцять років, а в шістнадцять дав у Чернівцях свій перший концерт. Йозеф Шмідт дебютував 29 березня 1929 р. у ролі Васко да Гами в опері Джакомо Мейєрбера «Африканка», яку транслювали на Берлінському радіо. Згодом з’явилися перші платівки із записами пісень та арій у виконанні Шмідта. Музична критика одностайно визнала непересічність таланту юнака, назвавши його «зіркою звукозапису». Виступи на радіо та платівки зробили Йозефа Шмідта надзвичайно популярним серед меломанів. Репертуар був величезним, від Монтеверді до Штрауса. Шмідт виконував головні партії у німецьких, італійських, французських, чеських, угорських операх. Йозеф знявся у кількох музичних кінострічках. Дебютував у фільмі «Пісня кружляє світом», пісні до якого написав німецький композитор Ганс Май. Прем’єра відбулася 9 травня 1933 р. у Берліні. Війна захопила співака в Брюсселі. Незабаром Шмідт перебрався в неокуповану зону на півдні Франції, у Марсель. Останній свій концерт на користь біженців, таких самих, як і він. Й. Шмідт дав у Монт-Дорі в серпні 1942 р., З Франції Йозеф намагався дістатися до нейтральної Швейцарії. З другої спроби Шмідту вдалося дістатися туди, але в країні «сиру й курортів» на нього чекав табір для інтернованих осіб. Поневіряння та душевні страждання підірвали і без того кволе здоров’я митця: він помер 16 листопада 1942 р. від запалення горла. Так у розквіті творчих сил обірвалося життя великого співака, якого сучасники називали «німецьким Карузо».
Вікіпедія
~Бібліографія:
04.03.1904 - Народився кантор, оперний співак, кіноактор - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)
16.11.1942 - Помер видатний оперний співак - До ювілею 18 років (інтервал 50 років)



Знайти схожі
14.
Смаль-Стоцький С. Й.
Смаль-Стоцький Степан Йосипович народився 9 січня 1859 р. в селі Немиліві Радехівського повіту (Галичина) в селянській родині. Після закінчення ґімназії у Львові вступив на філологічний факультет Чернівецького університету. У 1878–1884 роках учився в Чернівецькому, з 1882 року — у Віденському університетах — доктор слов'янської філології Віденського університету. Впродовж 1885–1918 років — професор Чернівецького університету, викладає українську мову і літературу; друкує монографії: У 1892—1911 роках — посол від національно-демократичної партії до буковинського сейму 1904—1910 рр., у 1911—1918 роках — посол до віденського парламенту. З 1921 року — професор Українського вільного університету в Празі. Один з ключових діячів національно-культурного відродження Буковини. Противник москвофільства, чимало спричинився до перемоги народовців на Буковині; співзасновник товариств «Народний дім», «Буковинський Боян», «Руська школа» й інших, активний діяч «Руської бесіди». Добився цілковитої рівноправности українців в адміністрації, політичному житті Буковини; завдяки його заходам, працям введено фонетичний правопис у середніх школах Буковини, розбудовано українське шкільництво. 1917 року голова Бойової управи Січових стрільців. 1919 р. посол ЗУНР у Празі, де жив до смерті; крім праці в УВУ, голова Музею визвольної боротьби, перший голова Української Могилянсько-Мазепинської АН. Був дійсним членом Слов'янського інституту в Празі. 1926 р. брав активну участь в організації та проведенні Першого з'їзду українських учених у Празі. В 1933 р. вийшла з друку його праця "Українська мова, її початки, розвиток та характеристичні її прикмети". Помер 17 серпня 1938 р., похований у Кракові.
Вікіпедія
~Бібліографія:
09.01.1859 - Народисвя український мовознавець, педагог, літературознавець, визначний громадсько-політичний, культурний, економічний діяч Буковини - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)
17.08.1938 - Помер педагог, мовознавець, громадський діяч - До ювілею 14 років (інтервал 50 років)



Знайти схожі
15.
Шкробанець І.Д.
Шкробанець Ігор Дмитрович народився 29 вересня 1964 року. Закінчив Чернівецьку середню школу № 15 із «золотою медаллю». Закінчив з відзнакою Чернівецький державний медичний інститут у 1988 році зі спеціальності „Лікар-педіатр”. Працював лікарем Київської обласної лікарні та Броварської центральної районної лікарні. У складі лікарської бригади Київської обласної лікарні брав участь у диспансеризації населення зони ЧАЕС. З серпня 1990 року працював у Чернівецькому державному медичному інституті (з квітня 1997 Буковинська державна медична академія) на посадах асистента, доцента, а з 24.12.2002 р. – доцента за сумісництвом. У 1996 році захистив кандидатську дисертацію, у 2012 – докторську дисертацію. У 2002 році Атестаційна колегія Міністерства освіти та науки присвоїла Шкробанцю І.Д. вчене звання доцента, з 2013 – професора. З 2002 року по 2004 рік – директор Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування. З 2004 року працює заступником начальника управління охорони здоров’я Чернівецької облдержадміністрації, а з 2007 року по 2014 рік Шкробанець І.Д. очолював Головне управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації. З 2014-2015 рр. — робота в Державному підприємстві «Державний експертний центр МОЗ України» на посадах: заступник генерального директора, генеральний директора. З 2015 року працює в Національній академії медичних наук України на посаді заступник генерального директора з наукової роботи з соціальних Чорнобильських проблем Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України, а з січня 2016 — начальник лікувально-організаційного управління Національної академії медичних наук України Шкробанець І.Д. – заслужений працівник охорони здоров’я України (2008). Нагороджений Почесною грамотою Верховної ради України, Почесною грамотою Кабінету міністрів України, Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я. Він є автором понад 200 наукових праць.
Асоціація випускників БДМУ
Вікіпедія
~Бібліографія:
29.09.1964 - Народився український лікар, науковець, педагог, доктор медичних наук, професор, заслужений працівник хорони здоров’я України - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
16.
Підмурняк О.О.
Підмурняк Олексій Олексійович народився 19 березня 1974 року в м. Хмельницькому. В 1997 році закінчив із відзнакою Буковинську державну медичну академію за спеціальністю „Лікувальна справа” та Інститут управління і права „Адміністративний менеджмент” (2009 р.). В 1997 році був прийнятий на посаду лікаря-інтерна з урології для проходження інтернатури на базі Хмельницької обласної лікарні. З 1999 року почав практичну діяльність в Хмельницькій обласній лікарні на посаді лікаря-уролога та лікаря-андролога. В 2002 році переведений на посаду лікаря-уролога. В 2001 році поступив у заочну аспірантуру на базі Буковинської державної медичної академії. З 2002 року є дійсним членом Європейської асоціації урологів. В 2004 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю „Урологія” та закінчив навчання в заочній аспірантурі. З вересня 2006 р. прийнятий на посаду асистента кафедри хірургії факультету післядипломної освіти Вінницького національного медичного університету. З серпня 2006 року наказом головного лікаря Хмельницької обласної лікарні призначений на посаду заступника головного лікаря з хірургічної роботи. В 2006 році обраний членом Европейської асоціації ендоурологів та Російської асоціації онкоурологів. З вересня 2007 року по лютий 2009 року навчався в заочній магістратурі на базі Університету управління та права за фахом „Адміністративний менеджмент” та успішно її закінчив. В січні 2014 року присвоєне почесне звання „Заслужений лікар України”. Доктор медичних наук (2016), завідувач урологічного відділення Хмельницької обласної лікарні (2020). Основні напрями наукових досліджень: ендоскопічна та лапароскопічна урологія, радикальні оперативні втручання при онкопатології, консервативне та оперативне лікування стресового нетримання сечі у жінок. Андрологія: діагностика та лікування еректильної дисфункції, безпліддя. Автор понад 60 друкованих статей у фахових виданнях як вітчизняних так і закордонних, шести патентів на винахід.
Асоціація випускників БДМУ
Вікіпедія
19.03.1974 - Народився лікар-уролог, доктор медичних наук, заслужений лікар України - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
17.
Снігур І. Н.
Снігур Іван Назарович народився 5 червня 1929 в селі Грозинці Хотинського району Чернівецької області. Він був найстаршою дитиною в родині, де підростало ще троє малюків. Сільську школу з румунською та російською мовами навчання мусив покинути, бо треба було орати, сіяти і збирати урожай, вчився на коваля, майстра з виготовлення візків. У 1945 році батько повернувся з війни інвалідом. На сімейній раді вирішили, що Іванко мусить їхати на заробітки. У голодний 1946 рік юний Іван Снігур пішки прийшов з Грозинців у Чернівці.То був чи не найважчий період у житті Івана Назаровича. В 1947-1949 рр. працював столярем-різьбярем на підприємстві (пізніше, у 60-х роках, він яскраво виявив свою творчу вдачу в такій самобутній галузі мистецтва, як декоративна дерев'яна композиція). У 1960-1961 рр. Іван Назарович Снігур навчається в Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі ім. В. І. Мухіної (тепер — Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія ім. А.Л. Штігліца З 1949 до 1992 Іван Снігур працював в системі художнього фонду Спілки художників України та художньо-виробничого комбінату у Чернівцях. Проявив себе у різних жанрах мистецтва: живопис, оформлення декорацій, реклама, кераміка, дерево, скло, емаль, ткацтво та різні народні вишивки. Багато уваги приділяє писанкарству та реставрації образів на гутному склі. Впродовж багатьох років займається лозоплетінням. Він є учасником близько 120!! виставок. Тільки персональних виставок у нього — 14. Іван Назарович гаряче обстоює давні культурні традиції, докладає особистих зусиль для їх збереження: багато часу віддає писанкарству та реставрації давніх образів на склі. Він є відомим знавцем етнографії, культури, історії, побуту та мистецтва краю, а також пристрасним збирачем (протягои десятків років) буковинських старожитностей. Вражає і колекція Івана Назаровича старих — але чудово збережених — фото, календарів, різноманітних документів кінця дев"ятнадцятого століття, які є унікальними і залишилися чи не в єдиному екземплярі. Добре знаючи буковинський побут та етнографію, працював консультантом кіностудій Києва та Кишинева, за його участі знято 13 фільмів (з них такі відомі, як «Білий птах з чорною ознакою», «Гадюка», «Яка тепла пізня осінь» та ін.). З часом у Івана Назаровича Снігура проявились і письменницькі здібності — він автор шести книг. Працював кореспондентом газети “Час”, де опублікував 128 статей з історії Чернівців. Заслужений майстер народної творчості України (2008); Почесний громадянин Чернівців (2013).
Вікіпедія
Бібліотека українського мистецтва
05.06.1929 - Народився етнограф, фольклорист, краєзнавець, різьбяр, писанкар, майстер лозоплетіння; письменник, мистецтвознавець, художник-прикладник; Заслужений майстер народної творчості України, Почесний громадянин Чернівців Вік - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)
08.10.2016 - Помер етнограф, фольклорист, краєзнавець, різьбяр, писанкар, майстер лозоплетіння; письменник, мистецтвознавець, художник-прикладник; Заслужений майстер народної творчості України, Почесний громадянин Чернівців - До ювілею 42 роки (інтервал 50 років)



Знайти схожі
18.
Воєвідка О.С.
Воєвідка Оксана Степанівна народилася 3 серпня1964 року в м.Чернівці. В 1981 році закінчила Чернівецьку середню школу №9 із золотою медаллю. Цього ж року вступила до Чернівецького медичного інституту, який закінчила з відзнакою 1987 року. У 1987-1988 р.р. проходила інтернатуру на базі Кіцманської ЦРЛ Чернівецької області. З 1988 року працювала лікарем цехової служби в поліклініці міської клінічної лікарні №1, а з 1992 року - лікарем-ординатором гастроентерологічного відділення міської клінічної лікарні №1. З 1993 по 1997 рік паралельно із практичною діяльністю навчалася в заочній аспірантурі. 6 лютого 1998 року захистила кандидатську дисертацію на тему "Вільнорадикальне окиснення ліпідів, метаболічні зміни та особливості стану захисних протирадикальних систем організму при запальних захворюваннях жовчного міхура, жовчовидільних шляхів у хворих різного віку та обгрунтування диференційованого лікування" під науковим керівництвом професора Коломойця М.Ю. З вересня 1998 року працювала асистентом кафедри госпітальної терапії, а з 2001 року - на посаді доцента кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб. Має вищу лікарську кваліфікаційну категорію за спеціальностями «терапія» та «гастроентерологія». Пріоритетні напрямки лікарської діяльності – гастроентнрологія, пульмонологія.
Кафедра внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб БДМУ
~Бібліографія:
03.08.1964 - Народилася кандидат медичних наук, доцент - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
19.
Антонів А.А.
Антонів Альона Андріївна народилася в 1984 році. У 2007 році з відзнакою закінчила Буковинську державну медичну академію за спеціальністю "Лікувальна справа". Після закінчення академії з 2007-2009 рр. пройшла інтернатуру та отримала сертифікат лікаря-спеціаліста за спеціальністю "Терапія". З жовтня 2007-2009 рр. навчалася у магістратурі за спеціальністю "Внутрішні хвороби" при кафедрі внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб, яку успішно закінчила. З 1 вересня 2009 року зарахована на посаду асистента кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб, де працює по теперішній час. В 2012 році апробувала та захистила кандидатську дисертацію на тему: «Фунціональний стан ендотелію у хворих із поєднаним перебігом хронічного некаменевого холециститу з соматоформною вегетативною дистонією та гіпертонічною хворобою» в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Щупика МОЗ України (посвідчення №005529 від 29 березня 2012 року) та присвоєно науковий ступінь кандидат медичних наук. В 2019 році апробувала та захистила докторську дисертаційну роботу на тему "Особливості коморбідного перебігу, метаболічні та генетичні механізми взаємообтяження неалкогольної жирової хвороби печінки та хронічної хвороби нирок, обґрунтування диференційованого лікування" в Тернопільському національному медичному університеті ім.І.Я.Горбачевського та присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук. Була відповідальним виконавцем бюджетної комплексної науково-дослідної роботи «Патогенетичні механізми взаємообтяження та клінічні особливості перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки та хронічної хвороби нирок, обгрунтування диференційованого лікування». (№ держреєстрації 0117U0023513). Є автором та співавтором 250 друкованих праць у виданнях різного рівня, 10 з яких включені до науковометричної бази SCOPUS та Web of science, видано 28 деклараційних патентів України на корисну модель, 2 методичні рекомендації МОЗ України, 5 навчальних та навчально-методичних посібники, 4 монографії, 5 нововведеннь, 3 інформаційних листи, 45 раціоналізаторських пропозицій. В 2019 р. проходила стажування в Литовській Республіці учасників круглого стола «Співпраця Україна – Литва під егідою НАТО в рамках договору ІФНМУ Литовського університету наук здоров’я».
Кафедра внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб БДМУ
~Бібліографія:
.1984 - Народилася доктор медичних наук, професор - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
20.
Заволович А.Й.
Заволович Аліна Йосипівна - доцент кафедри судової медицини та медичного правознавства БДМУ. Заволович Аліна Йосипівна, 1979 року народження, у 2002 році з відзнакою закінчила Буковинську державну медичну академію за спеціальностю “лікувальна справа” і була рекомендована на наукову роботу. Після закінчення навчання в академії, з серпня 2002 року по червень 2003 року проходила інтернатуру за спеціальностю “судово-медична експертиза” в Київській медичній академії післядипломної освіти лікарів ім. П.Л. Шупика. З 2003 по 2005 рік навчалася в клінічній ординатурі кафедри патологічної анатомії та судової медицини. Після закінчення інтернатури з липня 2003 року була зарахована на посаду лікаря-судово-медичного експерта; з вересня 2006 року переведена на посаду асистента кафедри патологічної анатомії та судової медицини Буковинської державної медичної академії. У 2006 році закінчила Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію магістра права. У 2013 році здобула диплом практичного психолога Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У 2013 році присвоєно першу кваліфікаційну категорію за фахом «судово-медична експертиза». У лютому 2009 року успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: “Анатомічні особливості гастродуоденального переходу в ранньому періоді онтогенезу людини” зі спеціальності 14.03.01. – нормальна анатомія. Диплом кандидата наук ДК №053397 рішенням президії Вищої атестаційної комісії України від 8 липня 2009 року. Доцент кафедри судової медицини та медичного законодавства Буковинського державного медичного університету. Починаючи з березня 2005 року і до цього часу за сумісництвом працюю на посаді лікаря-судово-медичного експерта відділу потерпілих, звинувачених та інших осіб обласного бюро судово-медичної експертизи департаменту охорони здоров’я Чернівецької обласної державної адміністрації.
Кафедра судової медицини та медичного правознавства БДМУ
.1979 - Народилася кандидат медичних наук, доцент - Поточний рік - ювілейний (інтервал 5 років)



Знайти схожі
 1-20    21-35 
 
Стандартний
Професійний
За словником
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)